Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

Череп (cranium) только частью относится к опорно-двигательному аппарату. Он прежде всего служит вместилищем головного мозга и связанных с последним органов чувств; кроме того, он окружает начальную часть пищеварительного и дыхательного трактов, открывающихся наружу. Сообразно этому череп у всех позвоночных разделяется на две части: мозговой череп, neurocranium и висцеральный череп, cranium viscerale. В мозговом черепе различают свод, calvaria, и основание, basis.

В состав мозгового черепа у человека входят: непарные затылочная, клиновидная, лобная и решетчатая кости и парные височная и теменная кости. В состав висцерального черепа входят парные — верхняя челюсть, нижняя носовая раковина, небная, скуловая, носовая, слезная кости и непарные — сошник, нижняя челюсть и подъязычная кости.

Развитие черепа. Череп, как скелет головы, обусловлен в своем развитии названными выше органами животной и растительной жизни.

Мозговой череп развивается в связи с головным мозгом и органами чувств. У животных, не имеющих головного мозга, нет и мозгового черепа. У хордовых (ланцетник), у которых головной мозг находится в зачаточном состоянии, он окружен соединительнотканной оболочкой (перепончатый череп).

С развитием головного мозга у рыб вокруг последнего образуется защитная коробка, которая у хрящевых рыб (акуловых) приобретает хрящевую ткань (хрящевой череп), а у костистых — костную (начало образования костного черепа).

С выходом животных из воды на сушу (земноводные) происходит дальнейшая замена хрящевой ткани костной, необходимой для защиты, опоры и движения в условиях наземного существования.

У остальных классов позвоночных соединительная и хрящевая ткани почти полностью вытесняются костной, и формируется костный череп, отличающийся большей прочностью. Развитие отдельных костей черепа также определяется теми же факторами. Этим объясняется сравнительно простое устройство костей свода черепа (например, теменной) и весьма сложное строение костей основания, например височной, участвующей во всех функциях черепа и являющейся вместилищем для органов слуха и гравитации. У наземных животных число костей уменьшается, но строение их усложняется, ибо ряд костей представляет продукт сращения ранее самостоятельных костных образований.

У млекопитающих мозговой череп и висцеральный тесно срастаются между собой. У человека в связи с наибольшим развитием головного мозга и органов чувств neurocranium достигает значительной величины и преобладает над висцеральным черепом.

Висцеральный череп развивается из материала парных жаберных дуг, заключенных в боковых стенках головного отдела первичной кишки. У низших позвоночных, живущих в воде, жаберные дуги залегают мета-мерно между жаберными щелями, через которые вода проходит к жабрам, являющимся органами дыхания водного типа.

В I и II жаберных дугах выделяют дорсальную и вентральную части. Из дорсальной части I дуги развивается (частично) верхняя челюсть, а вентральная часть I дуги принимает участие в развитии нижней челюсти. Поэтому в первой дуге различают processus maxillaris и processus mandibularis.

С выходом животных из воды на сушу постепенно развиваются легкие, т. е. органы дыхания воздушного типа, а жабры утрачивают свое значение. В связи с этим жаберные карманы у наземных позвоночных и человека имеются только в зародышевом периоде, а материал жаберных дуг идет на построение костей лица. Таким образом, движущими силами эволюции скелета головы являются переход от водной жизни к наземной (земноводные), приспособление к условиям жизни на суше (остальные классы позвоночных, особенно млекопитающие) и наивысшее развитие мозга и его орудий — органов чувств, а также появление речи (человек).

Отражая эту линию эволюции, череп человека в онтогенезе проходит 3 стадии развития: 1) соединительнотканную, 2) хрящевую и 3) костную. Переход второй стадии в третью, т. е. формирование вторичных костей на почве хряща, длится в течение всей жизни человека. Даже у взрослого сохраняются остатки хрящевой ткани между костями в виде их хрящевых соединений (синхондрозов). Свод черепа, служащий только для защиты головного мозга, развивается непосредственно из перепончатого черепа, минуя стадию хряща. Переход соединительной ткани в костную здесь также совершается в течение всей жизни человека. Остатки неокостеневшей соединительной ткани сохраняются между костями черепа в виде родничков у новорожденных и швов у детей и взрослых.

Мозговой череп, представляющий продолжение позвоночного столба, развивается из склеротомов головных сомитов, которые закладываются в числе 3 — 4 пар в затылочной области вокруг переднего конца chorda dorsalis.

Мезенхима склеротомов, окружая пузыри головного мозга и развивающиеся органы чувств, образует хрящевую капсулу, cranium primordiale (первоначальный), которая в отличие от позвоночного столба остается несегментированной. Хорда проникает в череп до гипофиза, hypophysis, вследствие чего череп делят по отношению к хорде на хордальную и прехор-дальную части. В прехордальной части впереди гипофиза закладывается еще пара хрящей, или черепных перекладин, trabeculae cranii, которые находятся в связи с лежащей впереди хрящевой носовой капсулой, облекающей орган обоняния. По бокам от хорды располагаются хрящевые пластинки parachordalia. Впоследствии trabeculae cranii срастаются с parachordalia в одну хрящевую пластинку, a parachordalia — с хрящевыми слуховыми капсулами, облекающими зачатки органа слуха (рис. 25). Между носовой и слуховой капсулами с каждой стороны черепа получается углубление для органа зрения.

Отражая слияние в процессе эволюции в более крупные образования, кости основания черепа возникают из отдельных костных образований (ранее бывших самостоятельными), которые сливаются вместе и образуют смешанные кости. Об этом будет сказано при описании отдельных костей основания черепа.

Преобразуются и хрящи жаберных дуг: верхняя часть (первой жаберной или челюстной дуги) участвует в формировании верхней челюсти. На вентральном хряще той же дуги образуется нижняя челюсть, которая причленяет-ся к височной кости посредством височно-нижнечелюстного сустава.

Остальные части хрящей жаберной дуги превращаются в слуховые косточки: молоточек и наковальню. Верхний отдел второй жаберной дуги (гиоидной) идет на образование третьей слуховой косточки — стремени. Все три слуховые косточки не имеют отношения к костям лица и помещаются в барабанной полости, развивающейся из первого жаберного кармана и составляющей среднее ухо (см. «Орган слуха»). Остальная часть подъязычной дуги идет на построение подъязычной кости (малых рогов и отчасти тела) и шиловидных отростков височной кости вместе с lig. stylohyoideum.

Читайте также:  Как сделать лицо чистым и ровным

Третья жаберная дуга дает остальные части тела подъязчной кости и ее большие рога. Из остальных жаберных дуг происходят хрящи гортани, не имеющие отношения к скелету.

Таким образом, у человека кости черепа по своему развитию могут быть разделены на 3 труппы.

1. Кости, образующие мозговую капсулу:
а) развивающиеся на основе соединительной ткани — кости свода: теменные, лобная, верхняя часть чешуи затылочной кости, чешуя и барабанная часть височной кости;
б) развивающиеся на основе хряща — кости основания: клиновидная (за исключением медиальной пластинки крыловидного отростка), нижняя часть чешуи, базилярная и латеральные части затылочной кости, каменистая часть височной кости.

2. Кости, развивающиеся в связи с носовой капсулой:
а) на основе соединительной ткани — слезная, носовая, сошник;
б) на основе хряща — решетчатая и нижняя носовая раковина.

3. Кости, развивающиеся из жаберных дуг:
а) неподвижные — верхняя челюсть, небная кость, скуловая кость;
б) подвижные — нижняя челюсть, подъязычная кость и слуховые косточки.

Кости, развившиеся из мозговой капсулы, составляют мозговой череп, а кости других двух отделов, за исключением решетчатой, образуют кости лица.

В связи с сильным развитием мозга свод черепа, возвышающийся над остальной частью, у человека очень выпуклый и закругленный. Этим признаком человеческий череп резко отличается от черепов не только низших млекопитающих, но и человекообразных обезьян, наглядным доказательством чего может служить вместимость черепной полости. Объем ее у человека около 1500 см3, у человекообразных обезьян она достигает только 400 — 500 см3. У ископаемого обезьяночеловека (Pithecanthropus) вместимость черепа равна около 900 см3.

Череп (cranium) тільки частиною відноситься до опорно-руховому апарату. Він насамперед служить вмістилищем головного мозку і пов’язаних зостаннім органів почуттів, крім того, він оточує початкову частину травного і дихального трактів, що відкриваються назовні. Згідно цьому череп у всіх хребетних поділяється на дві частини: мозковий череп, neurocranium і вісцеральний череп, cranium viscerale.

У мозковому черепі розрізняють звід, calvaria, і підстава, basis.

До складу мозкового черепа у людини входять: непарні потилична, клиноподібна, лобова і решітчаста кістки і парні скронева ітім’яна кістки.

До складу вісцерального черепа входять парні — верхня щелепа, нижня носова раковина, піднебінна, вилична, носова, слізна кістки і непарні — сошник, нижня щелепа і під’язикова кістки.

озвиток черепа. Череп, як скелет голови, обумовлений в своєму розвитку названими вище органами тваринної і рослинної життя.Мозговий череп розвивається у зв’язку з головним мозком і органами почуттів. У тварин, які не мають головного мозку, немає і мозкового черепа. У хордових (ланцетник), у яких головний мозок знаходиться в зародковому стані, він оточений сполучнотканинною оболонкою(Перетинчастий череп).

З розвитком головного мозку у риб навколо останнього утворюється захисна коробка, яка у хрящових риб (акулових) набуває хрящову тканину (хрящової череп), а у костистих — кісткову (початок утворення кісткового черепа). З виходомтварин з води на сушу (земноводні) відбувається подальша заміна хрящової тканини кістковою, необхідної для захисту, опори та руху в умовах наземного існування. У решти класів хребетних сполучна і хрящова тканини майже повністю витісняютьсякісткової, і формується кістковий череп, що відрізняється більшою міцністю. озвиток окремих кісток черепа також визначається тими ж факторами. Цим пояснюється порівняно простий пристрій кісток склепіння черепа (наприклад, тім’яної) і вельми складну будову кістокпідстави, наприклад скроневої, що бере участь у всіх функціях черепа і є вмістилищем для органів слуху і гравітації.

У наземних тварин число кісток зменшується, але будова їх ускладнюється, бо ряд кісток представляє продукт зрощення ранішесамостійних кісткових утворень.

У ссавців мозковий череп і вісцеральний тісно зростаються між собою. У людини в зв’язку з найбільшим розвитком головного мозку і органів чуття neurocranium досягає значної величини і переважає надвісцеральним черепом.

Вісцеральний череп розвивається з матеріалу парних зябрових дуг, укладених в бічних стінках головного відділу первинної кишки. У нижчих хребетних, що живуть у воді, зяброві дуги залягають метамерно між зябровими щілинами, черезякі вода проходить до зябер, що є органами дихання водного типу. У I і II зябрових дугах виділяють дорсальную і вентральній частині. З дорсальной частини I дуги розвивається (частково) верхня щелепа, а вентральна частина I дуги приймає участь у розвитку нижньоїщелепи. Тому в першій дузі розрізняють processus maxillaris і processus mandibularis.

З виходом тварин з води на сушу поступово розвиваються легені, тобто органи дихання повітряного типу, а зябра втрачають своє значення. У зв’язку з цим зяброві кишені у наземних хребетнихі людини є лише в зародковому періоді, а матеріал зябрових дуг йде на побудову кісток обличчя.

Таким чином, рушійними силами еволюції скелета голови є перехід від водної життя до наземної (земноводні), пристосування до умов життя насуші (інші класи хребетних, особливо ссавці) і найвищий розвиток мозку і його знарядь — органів чуття, а також поява мови (людина). Відображаючи цю лінію еволюції, череп людини в онтогенезі проходить 3 стадії розвитку:

  1. соединительнотканную,
  2. хрящову і
  3. кісткову.

Перехід другій стадії в третю, тобто формування вторинних кісток на грунті хряща, триває протягом усього життя людини. Навіть у дорослої зберігаються залишки хрящової тканини міжкістками у вигляді їх хрящових з’єднань (синхондрози). Звід черепа, службовець тільки для захисту головного мозку, розвивається безпосередньо з перепончатого черепа, минаючи стадію хряща. Перехід сполучної тканини в кісткову тут також відбувається протягом всього життялюдини. Залишки неокостеневших сполучної тканини зберігаються між кістками черепа у вигляді джерелець у новонароджених і швів у дітей та дорослих.

Читайте также:  Инволютивный процесс молочных желез

Мозговий череп, який представляє продовження хребетного стовпа, розвивається з склеротомов головнихсомитов, які закладаються в числі 3-4 пар в потиличній області навколо переднього кінця chorda dorsalis. Мезенхіма склеротомов, оточуючи бульбашки головного мозку і розвиваються органи чуття, утворює хрящову капсулу, cranium primordiale (початковий), яка на відміну відхребетного стовпа залишається несегментірованной. Хорда проникає в череп до гіпофіза, hypophysis, внаслідок чого череп ділять по відношенню до хорди на хордальний і прехордальной частини. В прехордальной частини попереду гіпофіза закладається ще пара хрящів, або черепнихперекладин, trabeculae cranii, які перебувають у зв’язку з лежить попереду хрящової носової капсулою, яка демонструє орган нюху. З боків від хорди розташовуються хрящові пластинки parachordalia. Згодом trabeculae cranii зростаються з parachordalia в одну хрящову пластинку, a parachordalia — зхрящовими слуховими капсулами, перетворюватись зачатки органу слуху. Між носової і слуховий капсулами з кожного боку черепа виходить поглиблення для органу зору.

Відображаючи злиття в процесі еволюції в більші утворення, кістки основи черепавиникають з окремих кісткових утворень (раніше колишніх самостійними), які зливаються разом і утворюють змішані кістки. Перетворюються і хрящі зябрових дуг: верхня частина (першої зябрової або щелепної дуги) бере участь у формуванні верхньої щелепи. Навентральному хрящі тієї ж дуги утворюється нижня щелепа, яка приєднується до скроневої кістки за допомогою скронево-нижньощелепного суглоба. Інші частини хрящів зябрової дуги перетворюються в слухові кісточки: молоточок і ковадло.

Верхній відділі другу зябрової дуги (гиоїдной) йде на утворення третьої слуховий кісточки — стремена. Всі три слухові кісточки не мають відношення до кісток обличчя та поміщаються в барабанної порожнини, розвивається з першого зябрового кишені і складовою середнє вухо. Інша частина під’язикової дуги йде на побудову під’язикової кістки (малих рогів і частково тіла) і шилоподібний відростків скроневої кістки разом з lig. stylohyoideum.

Третя зяброва дуга дає інші частини тіла под’язчной кістки і її великі роги. З інших зябрових дуг відбуваються хрящі гортані, не мають відношення до скелету.

Таким чином, у людини кістки черепа за своїм розвитком можуть бути розділені на 3 групи.

  1. Кістки, що утворюють мозкову капсулу:

  • розвиваються на основі сполучної тканини — кістки зводу: тім’яні, лобова, верхня частина луски потиличної кістки, луска і барабанна частина скроневої кістки;
  • розвиваються на основі хряща — кістки підстави: клиноподібна (за винятком медіальної пластинки крилоподібного відростка), нижня частина луски, базилярна і латеральні частини потиличної кістки, кам’яниста частина скроневої кістки.
    1. Кістки, які розвиваються в зв’язку з носовою капсулою:

  • на основі сполучної тканини — слізна, носова, леміш;
  • на основі хряща — решітчаста і нижня носова раковина.
    1. Кістки, які розвиваються з зябрових дуг:

  • нерухомі — верхня щелепа, піднебінна кістка, вилична кістка;
  • рухливі — нижня щелепа, під’язикова кістка і слухові кісточки.

    Кістки, що розвинулися з мозкової капсули, становлять мозковий череп, а кістки інших двох відділів, за винятком гратчастої, утворюють кістки особи. У зв’язку з сильним розвитком мозку склепіння черепа, що підноситься над іншою частиною, у людини дуже опуклий і закруглений. Цим ознакою людський череп різко відрізняється від черепів не тільки нижчих ссавців, але і людиноподібних мавп, наочним доказом чого може служити місткість черепної порожнини. Обсяг її у людини близько 1500 см3 у людиноподібних мавп вона досягає лише 400-500 см3. У викопного мавполюдини (Pithecanthropus) місткість черепа дорівнює близько 900 см3.

    © При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов’язкове

    Череп — скелет голови (картинка 4-7). Підрозділяється на мозковий та лицьовий (вісцеральний) череп. У мозковому черепі є порожнина, всередині якої знаходиться головний мозок.
    Лицевий череп являє собою остов особи, початкових відділів травної трубки і дихальних шляхів. Обидва відділи черепа складаються з окремих кісток, з’єднаних між собою нерухомо, за винятком нижньої щелепи, з’єднаної за допомогою суглоба рухомо з скроневими кістками.
    До мозкового черепа відносяться лобова, дві тім’яні, потилична, клиноподібна, дві скроневі і частково решітчаста кістки. У ньому виділяють дах, або склепіння і основи черепа. У складі зводу — плоскі кістки (тім’яні і лобова і луски потиличної та скроневих кісток) з зовнішньої і внутрішньої пластинками компактної речовини між якими розташована губчаста кісткова речовина (диплоэ). Кістки даху черепа з’єднані швами. У нижній частині мозкового черепа підставі черепа знаходиться великий (потиличний) отвір, що з’єднує порожнину черепа з хребетним каналом, і отвори для проходження судин і нервів. Бічними частинами основи черепа служать піраміди скроневих кісток, які містять відповідні відділи органу слуху і рівноваги. Розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні основи черепа. Внутрішня поверхня ділиться на передню, середню і задню черепні ями, в яких розташовуються різні відділи головного мозку. Центральну частину середньої черепної ями займає турецьке сідло, в якому лежить гіпофіз (див.). На зовнішній поверхні основи черепа по сторонам від великого потиличного отвору знаходяться два виростки потиличної кістки, що беруть участь в утворенні атлантозатылочного суглоба.
    Лицевий череп становить передньо-нижній відділ черепа. Більшу частину його утворюють верхня і нижня щелепи (див.). Верхня щелепа є парною кісткою, всередині якої знаходиться воздухоносная верхньощелепна (гайморова) пазуха. Нижня щелепа з’єднана з скроневими кістками допомогою скронево-нижньощелепних суглобів. До лицьового черепу також відносяться скуловые, носові, слізні, піднебінні кістки, нижні носові раковини, сошник і частково решітчаста кістка. Вони утворюють стінки очниць (див.), носової порожнини (див. Ніс) і тверде небо (див.). В носову порожнину відкриваються повітроносні пазухи клиноподібної, лобової, верхньощелепних кісток і чарунки решітчастої кістки (див. Придаткові пазухи носа). На бічній поверхні черепа знаходяться скронева, підскронева і крило-піднебінна ямки; остання повідомляється з порожниною черепа, глазницей, носової та ротової порожнинами.

    Читайте также:  Со скольки месяцев можно давать ребенку творог

    До моменту народження процес окостеніння черепа ще не закінчується, і у новонароджених в місцях з’єднання кісток даху черепа зберігаються ділянки сполучної тканини — джерельця. Лицевий череп новонародженого порівняно з мозковим розвинений менше, ніж у дорослого. Старечий череп характеризується частковою редукцією лицьового черепа у зв’язку з випаданням зубів; кістки його більш тонкі і крихкі, в області мозкового черепа нерідко спостерігається заростання швів. Жіночий череп трохи менше за обсягом, горби і шорсткості на ньому виражені слабше, ніж на чоловічому. Навіть у осіб одного віку і статі череп варіює за формою, величиною і співвідношенню мозкового та лицевого відділів. Виділяють долихоцефалические (довгоголові), мезоцефалические (среднеголовые) і брахицефалические (короткоголовые) черепа в залежності від співвідношення довжини і ширини черепа (длиннотно-широтний індекс в антропометрії).

    Череп (cranium) — кістковий скелет голови. Череп (цветн. табл.) умовно поділяють на мозковий та лицьовий відділи, які складаються з кісток, з’єднаних між собою нерухомо за допомогою швів і синхондрозов, за винятком нижньої щелепи, з’єднаної за допомогою суглоба рухомо.
    Одним з основних відмінностей черепа дитини від черепа дорослої є співвідношення між величиною мозкового та лицевого відділів: в дитячому віці лицевий череп значно менше, ніж у дорослого, з віком лицьова частина черепа збільшується переважно у висоту. Особливістю черепа новонародженого є ділянки перетинчастого будови, що отримали назву тім’ячка; найбільш великий з них передній, або лобовий, заростає до 2 років життя дитини. Жіночий череп дещо менше чоловічого за розмірами; кістки тонше і місця прикріплення м’язів менш виражені. В мозковому відділі розрізняють дах, підстава та порожнину черепа, що містить головний мозок. До кісток мозкового відділу черепа відносять наступні непарні кістки — потиличну (os occipitale), лобову (os frontale), основну, або клиноподібну [os sphenoidale (в тілі останніх двох є пазухи)], решітчасту (os ethmoidale); парні — тім’яну (os parietale) і скроневу (os temporale). До кісток лицевого відділу відносять: непарні кістки — нижню щелепу (mandibula) сошник (vomer), під’язикову кістку (os hyoideum) і парні — верхньощелепну (maxilla), піднебінну (os palatinum), скуловую (os zygomaticum), нижню носову раковину (concha nasalis inf.), слізну (os lacrimale) і носову (os nasale). Дах черепа зовні гладка, її внутрішня поверхня має ряд борозен — слід прилеглих судин і венозних пазух твердої мозкової оболонки.
    Внутрішня основа черепа поділяється на передню, середню і задню черепні ями. Кордоном між передньою і середньою є малі крила (alae minores) клиноподібної кістки, між середньою і задньою — спинка турецького сідла (dorsum sellae) і верхній край кам’янистої частини (margo superior partis petrosae) скроневої кістки. Центральну частину передньої ями займають продірявлена пластинка (lamina cribrosa) і півнячий гребінь (crista galli) решітчастої кістки. По обидва боки пластинки лежать очноямкову частини (partes orbitales) лобової кістки, є дахом очниць. Середня черепна яма симетрично поділяється турецьким сідлом (sella turcica) на два поглиблення, дно кожного утворюють велике крило клиноподібної кістки (ala major), луска скроневої кістки (squama temporalis) і передня поверхня кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae). По боках тіла клиноподібної кістки проходять борозни внутрішніх сонних артерій (sulcus caroticus). Назовні від борозен залягають три отвори — остистий, овальне і кругле (foramen spinosum, foramen ovale, foramen rotundum). Між великим і малим крилами утворюється верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis sup.) і біля кореня малих крил — зоровий канал (canalis opticus), ведучий, як і щілину, в порожнину очниці. У центрі дна задній ями знаходиться потиличний отвір (foramen occipitale), у латерального краю якого залягає канал під’язикового нерва (canalis п. hypoglossi), а назовні від нього — яремний отвір (foramen jugulare); кзади від останнього залягає борозна S-подібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei) — продовження борозни поперечної пазухи. По боках від потиличного отвори на зовнішній поверхні потиличної кістки розташовуються виростки (condyli occipitales), назовні від них виступають сосцевидні відростки (processus mastoidei), кпереди від останніх — шилоподібні відростки (processus styloidei). Між соскоподібного і шиловидним відростком знаходиться шилососкоподібний отвір (foramen stylomastoideum), що є зовнішнім отвором каналу лицьового нерва. Кзади від шилоподібного відростка розташовані яремний отвір і яма (foramen et fossa jugulares), а кпереди від неї зовнішній отвір сонного каналу (canalis carotis). В області вершин кам’янистих частин розташовані внутрішні отвори сонних каналів, кпереди від яких спрямовані донизу крилоподібні відростки клиноподібної кістки (processus pterygoidei). Внутрішні пластинки цих відростків обмежують задні отвори порожнини носа — хоани.
    Лицьовий відділ черепа являє собою кістковий кістяк початкових відділів травної і дихальної систем. Крім того, в ньому залягають периферичні відділи зорового, нюхового та смакового аналізаторів. З кісток лицевого відділу черепа найбільш великими є верхньощелепні кістки і нижня щелепа. Перші беруть участь в утворенні очниць (orbitae), носової порожнини (cavum nasi) і разом з нижньою щелепою — ротової порожнини (cavum oris). У тілі верхньощелепної кістки знаходиться верхньощелепна (гайморова) пазуха (sinus maxillaris), сполучена з середнім носовим ходом. Носові кістки і носові вирізки верхньощелепних кісток (incisurae nasales) обмежують грушоподібної отвір (apertura piriformis), що веде в порожнину носа; піднебінні відростки (processus palatini) разом з горизонтальними пластинками (laminae horizontals) піднебінних кісток утворюють тверде піднебіння (palatum durum, osseum). Альвеолярні відростки (processus alveolares) верхньої та нижньої щелеп містять зубні комірки (alveolae dentales). У старечому віці у зв’язку з випаданням зубів відбувається згладжування альвеолярних відростків, що веде до деякого зменшення розмірів лицевого відділу черепа.

  • Ссылка на основную публикацию
    Через сколько проявляется укус клопа
    Укусы клопов на теле человека posted by: SEO2 22.08.2019 Комментариев нет Среди насекомых, которые делят с человеком его жилище, одними...
    Через какое время действует таблетка парацетамола
    Самым популярным препаратом считается Парацетамол, потому что эффективно устраняет симптомы таких болезней, как грипп, простуда, хронические воспалительные процессы. Многие люди...
    Через какое время начинает действовать кетанов
    Действующее вещество: Содержание 3D-изображения Состав и форма выпуска Фармакологическое действие Фармакодинамика Фармакокинетика Показания препарата Кетанов Противопоказания Побочные действия Взаимодействие Способ...
    Через сколько ставят имплант после удаления зуба
    Содержание: Неполноценность ряда приводит к нарушению жевательной функции, патологиям прикуса, убыванию кости. Остановить эти процессы можно с помощью имплантации. Процедура...
    Adblock detector